Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
 Оцініть, будь ласка, сайт нашого закладу




Результаты

Корисна сторінка

Батьки і діти  

  Батьки - це вчителі у найважливішій школі на світі – школі становлення особистості. Тут немає вихідних і канікул, їм доводиться виконувати свої обов’язки 24 години на добу.

                      

Шановні батьки!

Пам’ятайте, що на виховання в дитині чуйності, уваги, доброзичливості до оточуючих, велике значення має ваш особистий приклад!

                 Пам’ятка батькам першокласника

1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.

 2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

 3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

 4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

 5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

 6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

 7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

 8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.

9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

 

 

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети.

- Надайте право їй прожити життя самій.

- Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками  та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

- Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин

- Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

- В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

- Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. 

   

Про те, що необхідно знати батькам, аби в їхніх дітей була правильна постава.

- Скелет людини розвивається приблизно до 20-25 років, проте найбільш значні зміни відбуваються до 15-16-річного віку. Неправильно організовані заняття у школі та вдома можуть призвести до серйозних проблем із хребтом і поставою надалі. Ходячи до школи діти неминуче стикаються з кількома негативними чинниками. Це необхідність носити важкі сумки з книжками. І хоча навантаження повністю уникнути неможливо, то принаймні можна звести до мінімуму. Треба користуватися ранцями - переносячи таким чином вагу, діти симетрично навантажують хребет, що виключає бічне викривлення (сколіоз). Утім, при носінні звичайних портфелів треба навчити дитину частіше змінювати руку.

 Друга загроза хребту - це необхідність тривалий час сидіти за партою в нерухомій позі. Тим часом організм дитини та її хребет розрахований на рух - тривале статичне положення є протиприродним. Тому, прагнучи компенсувати цей недолік, діти, як мовиться, крутяться за партою. І це нормально. Але треба спершу навчити їх правильно сидіти, щоб вони поверталися у правильне вихідне положення. Тут, на жаль, батьки стикаються з нездоланною перешкодою - однотипні стандартні парти та стільці у школі. А саме від цього залежить посидючість дитини та здатність сприймати інформацію. Важко вимагати від дітей уваги до навчання, якщо ноги теліпаються високо над підлогою або коліна впираються у стіл. В обох випадках дитина мимоволі відволікатиметься від навчання, сют-тут змінюючи позу за партою. Відтак по можливості треба контролювати навчальне місце й підбирати стіл та стілець відповідно до зросту.

Робоче місце вдома

Як правильно організувати робоче місце учня вдома?

  На відміну від школи, удома є можливість створити повноцінне робоче місце для дитини. Воно повинне виглядати так: спинка стільця - вища за плечі, сидіння - жорстке та рівне, його висота має дорівнювати довжині гомілки (якщо стопи не дістають до підлоги, то слід під ноги підставити ослінчик), глибина сидіння - не більше 4/5 довжини стегон. Висота ж робочого столу має відповідати зросту (кришка столу - на рівні ліктя зігнутої руки). Під столом повинне бути місце для витягнутих ніг. Положення ніг треба періодично змінювати: згинати, розгинати, витягувати. Попереджуйте спроби дітей сидіти, як дорослі - нога на ногу.

  Майже всі проблеми з поставою та здоров’ям дорослих людей мають своє коріння у дитинстві. Неправильне положення тіла сидячи або стоячи призводить до того, що певні м’язи спини напружені, а інші розслаблені. Позаяк всі м’язи спини кріпляться до хребта, таке неприродне зусилля передається на хребет, викривляючи його. Викривлення призводить до затискання корінців спинного мозку і, відповідно, до порушення у роботі внутрішніх органів, які пов’язані з пошкодженими корінцями. Багато хронічних хвороб внутрішніх органів зрілої людини розвиваються саме внаслідок незручного положення за партою у школі.

  Діагностика

  Уникнути проблем з хребтом у дитини можна завдяки виконанню гімнастичних вправ й регулярному огляду. Як-от:

  1. Пряме положення голови і хребта.

 2. Симетричні, розпрямлені на одній висоті лопатки.

  3. Горизонтальна лінія ключиць.

  4. Однакові “трикутники талії” - віконця, утворені контуром талії та опущених рук.

  5. Симетричне положення сідниць.

  6. Однакова довжина ніг і правильне положення стопи: внутрішні їх поверхні повинні стикатися від п’ят до кінчиків пальців.

  Якщо одна або кілька цих ознак не дотримуються, є підстава запідозрити сколіоз.

Щаслива сім‘я. Яка вона?

 Чи був правий Л.М.Толстой, коли стверджував, що всі щасливі сім’ї схожі, а нещасливі –     нещасні по-своєму? 

 За якими ознаками визначаєте, щаслива це сім’я чи ні?

 Який стиль сімейних відносин вважаєте ідеальним? 

 Що, на ваш погляд, найголовніше у сімейному житті? 

 Яке місце у сім’ї займають діти? 

 Чи можна по зовнішньому вигляду дитини встановити, з якої вона сім’ї? 

 Труднощі, які переборює сім’я протягом свого існування згуртовують чи роз’єднують  сім’ю? 

 

 Свою точку зору аргументуйте прикладами з власного життя.

Обговорення педагогічних ситуацій.

Ось дві розповіді жінок про своїх чоловіків:

 Зовні наша сім’я благополучна. Чоловік не п’є, не курить, зарплату всю – додому. Діти вчаться добре. Але немає в сім’ї духовного ладу, спільних інтересів, немає нічого, що об’єднувало б нас.

 Чоловік нічого не любить, нічого не хоче, крім телевізора. За дітьми дивитись не бажає , розмовляти не вміє, читання літератури до теми виховання вважає гаянням часу, каже: “Я все знаю”.

 Коли ж він у напівдрімоті проводить вечір біля телевізора, я перевіряю, чи вивчив англійські слова син-шестикласник, стежу за тим, як дочка-першокласниця виводить криві літери, а сама думаю, що приготувати на завтра на обід, де у кого відірвався ґудзик, що треба випрати. І так майже щодня.

 Каже майже, тому що буває: чоловік і на кухню до мене зайде, і до дітей у щоденники загляне, але це дуже рідко. Частіше він замикається у собі, щоб його ніхто ні про що не питав.

 Мабуть, я не відправила б вам листа, коли б не діти. Син у нас росте неорганізований, також нічого не любить і не вміє, йому скоро тринадцять. Раніше любив читати, тепер і книжки закинув. Як і батько, надає перевагу телевізорові.

 Та якщо не під силу більше переносити висиджування або вилежування чоловіка перед телевізором, вибухаю і – черговий скандал. Лаюсь, правда, я, а чоловік скаже кілька слів, сповнених презирства, і відвернеться до стіни.

 Всі роки я билася над проблемами виховання дітей сама. Через не досвідченість робила багато помилок. А чоловік і пальцем не покивав, щоб допомогти, підтримати, разом щось обміркувати. Він вважає, що всі риси характеру закладені в генах і нічого не виправляється. Ось такий теоретик, що влаштувався перед телевізором.

 Не знаю коли, але син одного разу відчув цю відчуженість батька, а мою немічність, наш розлад. Син постійно грубий з сестричкою, вона ж у відповідь огризається. Наодинці намагаюсь присоромити Вітю, весь час стараюсь помирити дітей. Але син мене не слухає, починає не слухати і дочка. Мені дуже важко. Інколи починаю умовляти себе: змирися, скільки жінок самі везуть сімейний віз при чоловікові. А як можна змиритися з байдужістю?

 

 1. Чи можна вважати благополучною сім’ю, в якій вихованням дітей займається лише один з батьків?

 2. Як позначається на формуванні особистості дитини участь у вихованні тільки одного з батьків?

 Перші роки нашого життя були нелегкими: двоє малих дітей – Світлана і Олексій, а допомогти нікому. Мати Віктора, яка жила з нами, сама потребувала догляду. Я тоді не працювала. Вітя годував сім’ю .Віктор приходив додому з роботи втомлений, але ніколи не бачили ми його сердитим або незадоволеним. І звідки бралися в нього сили займатися дітьми? Вони навперебій розповідали йому про свої справи, про все радилися з ним.

 Світлана і Олексій не тільки знали, що тато хороший виробничник, йому шана, вони власними очима бачили його працелюбність: чоловік завжди допомагав мені по дому. Усе робили ми разом. Усе було йому по плечу. Ніби він ніколи і не втомлювався. І все добро, що в нього , він передавав своїм дітям. Вони бачили, який він справедливий, турботливий. Його мати прожила з нами двадцять вісім років. Недавно її не стало. І ось за всі ці роки ні я ні діти не чули, щоб батько заговорив зі своєю матір’ю роздратовано. І не дивно, що діти також не грубили бабуні.

 Дочка Світлана працює старшим інженером. Добра господиня. Її чоловік – Сергій – допомагає їй у всьому. Любить свою сім’ю, у них двоє дітей. Ми жили всі разом, і зять, мабуть, брав приклад з чоловіка мого. Сергій завжди говорить: У нас батько – ідеал.

 У синові Олексієві я також бачу якості, що передав йому батько. Любить будь-яку працю з самого дитинства. Спокійний, витриманий, робити вміє по дому все, як тато. Непогано грає в шахи – батько навчив, коли йому було ще вісім років. Захоплюється Олексій і музикою, добре грає на баяні. Ще він – фотоаматор. Це все – від батька. Дружина Олексія Лариса, також інженер. Живуть вони добре, виховують маленького сина.

 Мої діти гордяться своїм батьком, як і раніше люблять і вважають його першим порадником з будь-якого питання. Побільше б таких батьків з яких діти брали б приклад, особливо сини.

 1. Проаналізуйте описані в цьому листі факти. У чому секрет поваги дружини і до дітей і до батька?

 2.Що таке батьківський авторитет? Які шляхи його утвердження?

 3. Критично оцініть чи користуєтесь ви у дітей авторитетом? Як ви утверджуєте свій авторитет?

ПАМ”ЯТАЙ, БАТЬКУ!

Турбуйся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті виховання. 

Фізичне покарання – це показник не тільки Вашої слабості, розгубленості, безсилля, але і педагогічного без культур`я. Ремінь і тумак вбиває в дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину одурманюють її „ядом” брехні.

Не ставте Вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятись брехнею !

 Говоріть з дитиною так, щоб не заливалось ніякого сумніву в тому, що Ви керуєтесь турботою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити”

Будьте до кінця навіть в дрібницях правдивими і чесними із своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності дуже чітко помічають діти.

Не забувайте поділитися Із своїми дітьми удачами і невдачами на роботі , і вони будуть ділитися з вами своїми таємницями, будуть чекати Вашої поради, підтримки.

Навчіть Вашого сина чи доньку, що іграшковий автомобіль з поламаними колесами, ведмідь з відірваним вухом страждають від болю так само, як поранена птиця – це народжує у дитини чуйність і добре серце

Пам`ятай , батьку ! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожен куточок землі, кожний Ваш крок, слово, справа , з якими його особистість стикається ніби випадково, мимохідь.

Використовуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання, заохочення.

Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання, читайте статті і твори про виховання Ваших дітей.

ПАМ`ЯТАЙ,МАТИ !

Люби свою дитину, але не розбещуй, не груби. Розбещення дитини найчастіше у відсутності заняття. Розбещити дитину можна і з бідності, а при ласкавій суворості можна виростити дитину справжньою людиною і в багатстві.

Виховуйте вдячність . Якщо нема любові на твою самовідданість - вважай, що дитина тільки споживає твою любов. Хай буде добре не тільки дітям ,але й тобі. Не буде тобі щастя без щастя дітей, але нехай і їх хвилюють твої біди.

Будь другом дітей, але не приятелькою. Будь поряд з дітьми, але не вище. Будь доброю, але не добренькою.

Вчи дітей думати не про речі, а про справу.

Нехай діти допомагають матері. Син хай захищає її. Ніхто не має права сидіти без діла, коли трудиться мати.

Пам`ятай: усе найкраще – дітям, але про себе не забувай. Не дозволяй володарювати вимогам, бажанням, претензіям твоїх дітей.

Все йде від тебе, все підкоряється тобі, мати!

 Виховання чесності і доброти.

 

 Шановні батьки, давня українська легенда.

 Був у матері єдиний син. Одружився він з дівчиною небаченої краси, привів її у рідний дім. Незлюбила невістка свекрухи, сказала чоловікові: “Нехай не заходить мати в кімнати ,посели її в сінях”. Поселив син матір у сінях. Боялася мати показатися злій невістці на очі. Як тільки йшла невістка через сіни, мати ховалася під лавкою.

 Та й цього невістці було мало. Каже вона чоловікові: “Щоб і духом матері не пахло в домі! Пересели її в сарай”. Переселив син матір у сарай. Тільки вночі виходила вона з свого притулку.

 Відпочивала одного разу вночі молода красуня під яблунею й побачила, як мати вийшла з сараю. Розлютилася дружина, прибігла до чоловіка, “Якщо хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з її грудей серце і принеси мені”.

 Не здригнувся син, заворожила його небачена краса дружини. Каже він матері: “Ходімо, мамо, покупаємося в річці”. Ідуть до річки кам’янистим берегом. Спіткнулася мати об камінь. Розсердився син: “Що ти, мамо, спотикаєшся? Чому під ноги не дивишся? Так до вечора ітимемо”.

 Прийшла, роздяглися, покупалися, син убив матір, вийняв з її грудей, серце, поклав на листок, несе. Тріпоче маленьке материнське серце. Спіткнувся син об камінь, упав, ударився коліном. Стало гаряче серце, стрепенулося і прошепотіло: “Синочку мій! рідний, чи не боляче ти вдарився?

 Заридав син, схопив материнське серце, вернувся до річки, уклав серце в розтерзані груди, облив горячими слізьми. Зрозумів він, що ніхто і ніколи не любив його так палко, віддано і безкорисливо, як рідна мати.

 І такою величезною і невичерпною була, любов материнська таким глибоким і всесильним було бажання материнського серця бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, закрилися розтерзані груди, встала мати й пригорнула кучеряву голову сина до грудей. Не міг після цього син повернутися до дружини-красуні, осоружною стала вона йому. Не повернулася додому і мати. Пішли вони вдвох степами і вийшли на широкий простір і стали двома високими могилами.

 Таку легенду, шановні батьки, створила народна мудрість. І недаремно .

 Синівська вдячність… Скільки гірких дум і скорботних хвилин переживають материнське і батьківське серця почуваючи, що син або дочка байдужі, безсердечні, що вони забули про все добре, зроблене для них матір’ю і батьком. І немає більшої радості для людини, яка почуває наближення присмерку свого життя, ніж радість, джерело якої – любов і вдячність дітей…

 Про необхідність виховання в дітей з малих років почуття доброти переконливо писав у своїх творах. В. Сухомлинський. У статті “Народження добра” він підкреслював, що дитинство для дитини є природною школою сердечності. Це одне з найскладніших й найтонших виховних завдань. Ми покликані облагородити серце маленького громадянина, одухотворити його поривання і бажання вищою людською красою – чуйністю, співчутливістю. З перших днів свідомого життя людини треба пам’ятати, що вона стане не тільки творцем матеріальних і духовних цінностей, а й сином старих батьків, чоловіком, батьком.

 Помиляються ті батьки, які думають, що доброта і чуйність – природжені почуття. Ні, це не так. Дитину потрібно вчити робити добро.

 Часто ми буваємо свідками незрозумілого акту: у хорошій працьовитій сім ї , де батьки душі не чують у дітях, годують, одягають, пестять, діти іноді виростають байдужими, безсердечними, на перший погляд це здається парадоксальним.

 Але ніякого парадоксу тут немає: так буває тому, що дитина знає лише радощі споживання, які не можуть самі собою розвинути почуття доброти, чуйності. Вони виникають тільки тоді, коли ми формуємо моральний досвід, тобто вправляємо дітей у добрих вчинках, прилучаємо їх до вищої людської радості – радості творення добра для інших людей. Тільки це, воістину безкорисливе і тому справді людське переживання, є силою, що облагороджує юне серце.

 Для нас, педагогів, велика радість – бачити, як у дітей розвивається усвідомлення того, що втомлені батько і мати потребують відпочинку. А тиша, спокій, чистота і краса в хаті – це те, що дає потрібний відпочинок і радість. Діти не тільки розумом, а й серцем відчувають, що їх погана поведінка, завдають болю матері і батькові. “Мені треба вчитися добре, – каже Галинка, – бо у матері хворе серце”. Дитині хочеться, щоб мати була спокійна. Вона знає, що своєю працею допоможе зберегти серце матері. Прагнення маленьких дітей добре вчитися нерідко виходить з бажання принести матері і батькові радість. А воно пробуджується лише тоді, коли дитина уже раніше на чомусь іншому зазнала радощів творення добра для батьків.

 “Нажаль, часто дорослі дуже довго вважають своїх дітей беззахисними крихітками, не здатними про когось потурбуватись”, – пише О.Савченко і наводить такий приклад:

 “…Ідуть вулицею бабуся з внучкою. Раптом дощ. Бабуся знімає з себе кофту, хустку, вкриваючи Оленку -другокласницю. А вона все це сприймає як належне. Забігли у під’їзд. Онука сухенька, а в бабусі поприлипало до ніг мокре плаття.

 - Ой, бабусю, яка ти смішна! – вигукує дівчинка.

 От і вся реакція на бабусину турботу”.

 

У В.Осєєвої є на цю тему оповідання “Три сини”

 “… Дві жінки брали воду з колодязя. Підійшла до них третя. А дідусь на камінь відпочити сів. Ось і каже одна жінка другій:

 - Мій син спритний та сильний, ніхто його не переборе.

 -А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу нема-каже друга,третя мовчить.

 - Що ; ти про свого сина не кажеш? – питають її сусідки.

 - Що ж сказати? – каже жінка» – Нічого в ньому особливого немає.

 Ось набрали жінки повні відра води і пішли. А дідусь за ними.

 Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки, випліскується вода, ломить спину.

 Раптом назустріч три хлопчики вибігають. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки.

 Другий пісню співає – соловейком заливається – заслухались ним жінки.

 А третій підбіг до матері, взяв у неї відра валки і потяг їх.

 Запитують жінки в дідуся:

 - Ну що, які в нас сини?

 - А де вони? – відповідає дід , я тільки одного сина бачу!”.

 Хочеться зауважити, що коли ми оцінюємо вчинки дорослих, то обов’язково хочемо зрозуміти: навіщо, чому, чим керувалася людина? Так само, сприймаючи навіть і добрі вчинки своїх дітей, варто час від часу спробувати проаналізувати їх мотиви, тому що іноді можна помилитись, оцінюючи їх вчинок тільки за зовнішніми проявами.

 Дочка моєї знайомої щоденно купувала молоко і хліб старенькій бабусі, що жила поруч. Батьки тішились і хвалили дитину, а дівчинка із задоволенням усе те сприймала. А через деякий період Іринка купила собі нову іграшку.

 - Звідки вона в тебе? – запитали батьки.

 - А мені бабуся щодня платила за те, що я їй купляла продукти, - спокійно і задоволено відповіла дочка.

 - І тобі не соромно? – розгублено запитала мати.

 - А чому мені має бути соромно, хіба я даремно трудилась?

 Яка ж ціна такої доброти?

 Особливу увагу радимо звертати на розвиток у дітей любові до природи. Робота на присадибній ділянці, у саду, прогулянки в природу, вирощування кімнатних рослин, догляд за тваринами стимулюють становлення почуття любові до всього, що потребує людської допомоги і захисту. Людина, у якої не сформовані добрі почуття до природи, не буває, як правило , доброю до людей”.

 Пам’ятайте, шановні батьки, що виховання чуйності і доброти здійснюється перш за все в батьківському домі. Тепла, дружня атмосфера в сім’ї, уважне й турботливе ставлення її членів один до одного і до людей взагалі, цілеспрямованість впливу батьків сприяють формуванню людини, яка готова робити добрі справи і цінувати добро, зроблене для неї.

 І ще які б моральні якості ви не хотіли виховати у дітей, усі вони мають у своїй основі прекрасну людську властивість – відчуття того, що переживає інший не тільки в хвилини радості, а й у хвилини смутку, болю, самотності… Саме в ньому джерела доброти.

 

                               

*Мама:

 - Да, Вовочка, мы тебя избаловали... Наверное, придётся тебя наказывать!

 - Как это: ВЫ избаловали, а МЕНЯ наказывать?

*Здравствуйте! Дайте мне, пожалуйста, два билета в Сочи.

 - Зачем? Ноябрь уже. Что вы там забыли?

 - Ребенка.

*Объявление в детском саду:

 "Уважаемые родители! Не верьте, пожалуйста, всему тому, что рассказывает ваш ребёнок про детский сад! В свою очередь, мы обещаем вам не верить всему тому, что он рассказывает про вас".

*Воспитатель детского сада на родительском собрании: "Я не знаю, чем вы занимаетесь по выходным, но в понедельник с утра все дети чокаются кружками с компотом"

*Пока папа чинил кран, его сын-школьник очень основательно пополнил свою базу нецензурного лексикона.

*Записка мужу: "Саша, забери ребенка из детского сада.

 Р.S. Он сам тебя узнает!".

*Раньше я думал, что учить уроки - это самое ужасное в мире занятие.

 Самое ужасное занятие - это учить уроки со своим ребёнком.

*После магической фразы "ПОРА СПАТЬ" на детей нападает сушняк, голод и запор.

 *Чем тише сидит ребёнок в соседней комнате, тем страшнее туда заходить..

* Если твой ребенок умный, то точно знаешь в кого, если дурак - начинаешь копаться в родословной.

* Сегодня сходила в школу на родительское собрание. Понравилось напутствие дочки: "Главное, мама, никому там не верь!"

*Сообщение на форуме молодых родителей:

 - На прошлой неделе впервые отвели своего в ясли. Посоветуйте, стоит ли забирать?

*Если ты детей растил

 По законам рынка, -

 Вырастет из сына свин,

 А из дочки - свинка.

(Л. Леонидов)

*– Папа, помоги мне решить задачу.

 – А ты уже думал над ней?

 – Думал.

 – Ну, и что придумал?

 – Что лучше спросить у знающего человека.

 

Нагадуємо про необхідність дотримання дітьми

наступних правил поведінки під час канікул:

1. Дотримуйся:

правил дорожнього руху, 

правил електробезпеки, 

правил протипожежної безпеки, 

правил поведінки на воді, 

правил поведінки з вибухонебезпечними предметами.

2. Не затримуйся на вулиці пізніше 21 години.

3. Категорично забороняється :

контактувати з незнайомими людьми, 

ходити по будівництву, 

відвідувати водоймища без нагляду дорослих, 

розпалювати вогнища у лісі, 

їздити на велосипеді по проїжджій частині дороги,

вживати тютюн, алкоголь, 

збирати незнайомі гриби та ягоди.

4. Пам’ятай та вмій:

Правила поведінки на природі. 

Вмій користуватися розчином брильянтового зеленого,

йодом, розчином перекису водню. 

Не розгублюйся під час небезпечної ситуації.

Правильно дій під час пожежі.

Просимо батьків під час канікул особливу увагу

приділяти правилам дорожнього руху.

Будьте самі прикладом для дітей в будь-яких ситуаціях,

особливо тих, які пов’язані із збереженням здоров’я та життя Вашої дитини!