Наша гордість - випускники!

Від шкільної парти до вчительської кафедри

Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде хороший вчитель. Якщо вчитель має тільки любов до учня, як батько, як мати, він буде краще того вчителя, який прочитав усі книги, але не має любові ні до справи, ні до учнів. Якщо вчитель сполучає в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий вчитель.

Л. Толстой

Я думаю кожна людина вибирає свою справу до душі! Вчителем стати кожен не може! Для цього повинні бути причини. Основна з них - це любов до дітей. Вчителі - особливі люди. Учительство - це спосіб мислення, плюс праця, плюс тривале дитинство. Вчительство вимагає особливого складу характеру. Займає весь твій час і обіцяє результат десь в далекому майбутньому. Вчителям багато що доводиться приносити в жертву, залишаючись при цьому незмінним оптимістом. На відміну від представників інших професій, педагог ніколи не забуває про свою роботу, ні вдень, ні вночі, ні під час відпустки. Його життя наповнене школою, і не тільки його життя, а й життя його родини: всі в курсі подій, хвилюються, співчувають, радіють - сьогодні Серьожа погано поводився на уроці, десятий клас не справився з контрольною роботою, в дев'ятому класі добре засвоїли тему, четвертий клас написав такі хороші казки про дружбу.

Ось я в своєму житті завжди прагнула бути вчителем, і 15 років тому моя мрія здійснилася, а вже 12 років я втілюю свою мрію у рідній 11 школі, яка тепер стала навчально-виховним комплексом «Дивосвіт». За цей час я прийшла до висновку, що справжній вчитель «починається» з інтересу до того предмету, який він викладає в школі. Захоплений своєю справою педагог обов'язково викликає відгук в душах дітей. Що ж до любові до дітей, то, здається, здатність по-справжньому розуміти, співпереживати, а десь просто жаліти своїх вихованців, приходить до вчителя з роками.

Про особливості комплексу «Дивосвіт», про його досягнення на освітянській ниві знають, напевно, всі жителі нашого міста. Але є в ньому щось своєрідне, унікальне, бо це заклад, в якому здійснюють свою педагогічну діяльність чотири випускниці, що незважаючи на життєві колізії, неодмінно повертались працювати до рідної школи. Я думаю небагато є в Україні закладів, для яких типовий подібний факт.

На покликання вчителя слід дивитися як на дар від природи, від народження, а може й від Бога. Цей дар виявляється вже в дітях раннім прагненням допомагати вчитися іншим, ділитися з ними знаннями, служити і допомагати слабким. Виявляється він і в здатності просто зрозуміло розповідати, в здатності з теплотою і щирістю керувати іншими. Вірною ознакою дару учительства служать: щира любов до дітей, любов до вчительської праці, особлива радість і духовна насолода, які відчуває вчитель в своїй діяльності. Ці слова з впевненістю можна віднести до Аракчеєвої Валентини Романівни – директорки НВК «Дивосвіт», вчителя математики вищої кваліфікаційної категорії, вчителя – методиста, відмінника освіти України, яка є випускницею СШ №11. Бажання юної Валентини стати вчителем перетворилося на реальність завдяки вчителям російської мови Грановській Н.М., Гусєвій З.М., вчителю біології та класному керівнику Зубко В.Л., а у виборі предмету викладання їй допоміг тодішній директор школи Солоніченко В.М. Після закінчення Криворізького педагогічного інституту, по направленню міськво Валентина Романівна приходить викладати математику до СШ № 11. Її радо зустрічають колишні вчителі, і їх добра порада, тепла підтримка, а також зацікавлені очі дітей на уроках остаточно переконують Валентину Романівну у правильності вибору професії. Своєму становленню як педагога вона завдячує Шкаран Н.І., Гусєвій З.М. та іншим колегам. Зараз Валентина Романівна - зразок для наслідування, людина високих моральних якостей, фахівець високого класу, людина інтелігентна і високоосвічена, така, що знає сучасні інноваційні педагогічні технології. Валентині Романівні довелося попрацювати у педагогічному училищі, СШ №9, спеціальній школі і тільки у 2004 році вона повернулася до НВК «Дивосвіт» на посаду директора. Незважаючи на це, НВК «Дивосвіт» завжди був для неї рідною домівкою. Її педагогічний стаж - 30 років. Це великий період часу, за який можна було обміркувати: всі за і проти вчительської професії. Проте за цей період часу у Валентини Романівни ніколи не було жалю через те, що вона стала вчителем. Любов до професії і дітей допомагає їй у важкі моменти життя, а це головне для людини.

Часто доводиться чути про педагогів з великої букви такі слова:"Педагог від Бога". Але вчителями не народжуються - ними стають. Як в байці І. Крилова: "Щоб музикантом бути, так потрібно ж уміння..." А вчитель і є музикант. Тільки замість інструменту у нього дитяча душа, струни якої потрібно торкати ніжно, дбайливо, щоб не порвати їх, не нашкодити цій душі. Так лагідно зачепила і мою душу тендітна і вродлива, юна вчителька Сайко Тетяна Миколаївна, що навчала чарівному світові образотворчого мистецтва. Тільки такий вчитель як Тетяна Миколаївна може навчити, з неї завжди хочеться брати приклад, і, я вважаю, саме такі як вона ніколи не втратять пошани, тому що заслуговують її повною мірою. Тетяна Миколаївна також є випускницею СШ № 11, дуже багато її вчителів були справжніми особистостями (Козюк А.Ф., Грановська Н.М., Маслєннікова Н.Є.), які значно вплинули на її духовне зростання та становлення як людини. Після закінчення школи в 1978р., щоб перевірити своє бажання працювати вчителем, Тетяна Миколаївна прийшла працювати в рідну школу вожатою, де отримала цілковиту підтримку своїх колишніх вчителів. А завдяки директору Шкаран Н.І., яка вміла зацікавити справжньою творчою роботою молодих спеціалістів, до неї прийшло захоплення вчительською професією. Паралельно Тетяна Миколаївна вступила на заочне відділення жудожньо-графічного факультету Одеського педінституту, по закінченні якого працює вчителем образотворчого мистецтва та креслення в рідній школі, навчаючи вже дітей та онуків своїх колишніх однокласників та друзів. Потрібні роки, щоб стати справжнім вчителем, зрозуміти всю важливість своєї праці, відповідальність, яку звалив на себе кожен, що побажав служити цій професії. Сьогодні Тетяна Миколаївна – вчитель вищої категорії, вчитель – методист, що має 25-річний стаж роботи. Вона очолює художню студію «Art» при НВК «Дивосвіт», віддає всю душу своїм вихованцям, як правило і діти до неї тягнуться. Вони прагнуть бути схожими на неї, і це в подальшому впливає на вибір професії, бо поряд є Вчитель, що може поділитися своєю іскоркою, може виховати хорошу людину, а точніше, направити дитину на правильний шлях, де вона зможе розвинути свої здібності і можливості.

Бути справжнім педагогом - це талант. Педагогом працювати може не кожен. Ця професія вимагає від людей величезної самовіддачі, терпіння, постійного самовдосконалення і самоосвіти. Вчитель - це та людина, яка знає про дитину багато, не рідко навіть більше, ніж її батьки, і від того, наскільки талановитим буде педагог, багато в чому залежить успіх виховання і навчання. Саме завдяки таким педагогам: Павленко Н.О., Цебренко К.В., Яковлевій Л.В., і виникло у Ірини Володимирівни Сабадаш, учениці 10 класу СШ № 11, бажання присвятити себе педагогічній діяльності. З дитинства вона володіла такими якостями, як терпіння, посидючість, старанність, акуратність в роботі, увага. Вона завжди любила дітей, уміла знаходити до них індивідуальний підхід. Після школи Ірина Володимирівна вступає на шкільне відділення Жовтоводського педагогічного училища, яке успішно закінчує у 1983 році з червоним дипломом і, за направленням міськво, починає викладати в своїй рідній школі. Їй на допомогу приходять досвідчені педагоги: Шкаран Н.І., Гусєва З.М., Бабенко Є.І., Спишняк В.П., Таранович Н.В., Мазур Р.Й. та інші, вчинки і дії, моральні якості, мова яких були і є для неї зразком. Ірина Володимирівна завжди працює з повною віддачею, повністю присвячуючи себе дітям. Додаткові заняття з тими, що відстають, - це норма її роботи, вона ніколи не зважає на свій робочий час, прагне приділити увагу кожному учневі. На її погляд, освіти педучилища було недостатньо, щоб давати дітям усесторонні знання і гармонійно розвивати особу, тому вона вирішила вступити до Криворізького педагогічного інституту. І вища освіта допомогла Ірині Володимирівні найповніше розкрити себе як педагога! Нині Ірина Володимирівна – вчитель вищої категорії, має 27 років педагогічного стажу, вона надзвичайно талановита, неординарна особистість, і її колишні вихованці прагнуть привести своїх дітей на навчання тільки до неї.

Наостанок хочеться сказати, що в наш непростий час багато талановитих, відданих своїй роботі педагогів, які, сподіваюсь, зможуть підтримати престиж своєї професії у підростаючого покоління, щоденно доводячи, що це постійна праця душі, прагнення змінити цей світ у бік добра і справедливості. Зрозуміло, що частенько наступає відчай тому, що твоя праця низькооплачувана, важка і мало ким відмічена. Але скільки радості, задоволення переживаєш, коли через багато років твої учні пам'ятають тебе, діляться з тобою найпотаємнішим, дякують від щирого серця. Хочеться вірити, що ВЧИТЕЛЬ - найблагородніша професія на цій Землі, не вичерпається, а наповнюватиметься новою цілющою силою, що врятує суспільство від жорстокості та байдужості.

Гора Олена Миколаївна

вчитель математики та інформатики

НВК «Дивосвіт»