Отруєння – це порушення роботи різних органів людського тіла в наслідок попадання до організму людини різних отруйних речовин (отрути). Якщо до організму потрапляє велика кількість отруйних речовин за короткий проміжок часу (наприклад, дуже велика кількість алкоголю було вжито за один раз) виникає гостре отруєння. Якщо ж отруйна речовина впливає на людину маленькими порціями протягом відносно тривалого періоду часу (наприклад, вдихання парів клею щодня), отруєння називається хронічним. Його симптоми можуть буди не так виражені, як при гострому отруєнні, але також потребують обов’язкової медичної допомоги.

2. Що є отрутою для людського організму?

Отрутою може бути будь-яка речовина зовнішнього середовища, яка при потраплянні до організму людини викликає тяжкі порушення його життєдіяльності. Ягоди, гриби, рослини, речовини, які виділяють деякі комахи, жителі моря, звірі, будь-які ліки та хімічні речовини – все це, потрапляючи до організму людини у певній дозі, може принести велику шкоду. Медицина виділяє основні групи отруйних речовин. Але разом з тим, ніколи не може передбачити, якою може бути індивідуальна реакція людини на деякі речовини, іноді навіть на трави чи їстівні фрукти. Ось чому дуже важливо ніколи не смакувати незнайомі ягоди і гриби чи рослини, з якими ви зіткаєтесь вперше, не контактувати з незнайомими тваринами, комахами.

3. Чи правда, що можна отримати отруєння тільки якщо спробуєш отруйну речовину на смак?

Ні. Частіше медичні працівники дійсно зіткаються з отруєннями при попаданні отруйних речовин до порожнини рота людини, але небезпека отрути в тому, що вона має здатність потрапляти до організму багатьма іншими шляхами – через ніс і дихальні шляхи при вдиханні, шкіру при потраплянні на неї, через слизові оболонки губ, очей, носа, при введенні отруйної речовини до вени. Ось чому так важливо дотримуватись обережності і правил техніки безпеки під час роботи з хімічними речовинами, заготівлі лікарських рослин та в багатьох інших ситуаціях.

4. Чи правда, що отруїтися можливо, тільки якщо отримаєш дуже велику дозу отрути?

Ні. При потраплянні до людського організму деякі речовини мають здатність призводити до смерті навіть в дуже маленьких, мікроскопічних дозах. Наприклад, вживання 1,5 г карболової кислоти або лише 1г насіння болиголова (вони дуже схожі на кріп) призводить до смерті. У кожної отрути є своя «градація» доз, при збільшені якої збільшується і тяжкість ознак отруєння. Кількість отруєнь у нашому повсякденному житті настільки велика, що існує навіть окреме направлення в медицині, яке займається допомогою постраждалим від отруєнь – токсикологія (від грецького «toxi» - отрута», logos» - наука).

5. Чим небезпечні гострі отруєння?

Наслідок отруєння, тобто, чи буде жити людина та чи не залишиться вона інвалідом, значною мірою залежить від того, наскільки своєчасно була надана медична допомога та чи вірно було встановлено причину отруєння, а саме різновид отрути. Особливо гострі отруєння небезпечні для дітей та підлітків в силу деяких особливостей їх розвитку.

В період від народження та до досягнення 21 року організм немовля, дитини, підлітка, проходить різні ступені розвитку, протягом яких практично всі процеси обміну речовин в організмі минають трохи інакше, ніж у дорослих – відрізняються і частота дихання, і особливості розвитку скелета і мускулатури, і робота підшлункової залози тощо. Для настання смерті або тяжких наслідків дитині достатньо меншої дози отруйної речовини, ніж дорослій людині. Саме тому отруєння у дітей та підлітків викликають серйозну загрозу і потребують негайної медичної допомоги.

6. Від чого можуть виникнути отруєння?

Токсикологія знає багато різних класифікацій отруєнь. Умовно можна виділити наступні групи отруйних речовин, які найчастіше викликають отруєння:

- харчові продукти, несвіжі, з простроченим терміном реалізації, непридатні для вживання дітям певного віку;
- отруйні речовини, які виробляють деякі види рослин, тварин та отруйні гриби;
- речовини побутової хімії – миючі засоби для вікон, посуду, підлоги та пральні порошки;
- промислова отруйна речовина, яка використовується на промисловому виробництві, але може використовуватись і в побуті, наприклад для ремонтних робіт – розчинники, лаки, фарби, клей;
- отрутохімікати та добрива, які використовуються для праці в саду та на городі;
- лікарські препарати;
- тютюн, алкоголь та наркотичні речовини.

7. В яких випадках зазначеними речовинами можливо серйозно отруїтись?

Отруєння речовинами вищезазначених груп можливо у наступних випадках:

- вживання їх в їжу або інше їхнє потрапляння до шлунку;
- вдихання випарів цих речовин;
- передозування ліками або безконтрольне їх застосування при самолікуванні;
- випадкове або постійне вживання тютюну, алкоголю та наркотичних засобів;
- потрапляння засобів на шкіру або слизові оболонки в наслідок необачного поводження з ними або невиконання правил техніки безпеки;
- укус змій, деяких комах та тварин.

Іноді отруєння можуть бути випадковими (якщо вжив у їжу або випив не доглянувши, або забув вдягти печатки при роботі з їдкою речовиною), а іноді навмисними. Навмисні отруєння особливо небезпечні тим, що, як правило, підлітки скоюють їх з метою самогубства, не замислюючись про наслідки та ретельно маскуючи всі сліди отруєння.

При цьому вони навіть не усвідомлюють, що сучасна медицина має у своєму арсеналі таку кількість медичних препаратів, що більшість дітей вдається врятувати. Але існує інша небезпека – не маючи інформації про те, якою саме отруйною речовиною отруїлася дитина, лікарі не завжди встигають вчасно підібрати саме той препарат, який допоможе уникнути тяжких наслідків. Тому багато дітей, як наслідок, лишаються інвалідами.

Пам’ятайте! Навмисне отруєння – це дуже небезпечний крок, який взмозі зіпсувати життя Вам і Вашим близьким на довгі роки.

8. Які ознаки отруєння?

Ознаки отруєння можуть бути дуже різні, в залежності від того, яка отруйна речовина потрапила до організму та яким шляхом. Тим не менш, можливо думати про отруєння при наявності наступних ознак:

- різке падіння температури тіла до 32-34С чи навпаки різке її збільшення до 38-40С;
- наявність специфічного неприємного запаху з рота, а також нудоти та блювоти;
- зміна кольору шкіри та сечі;
- свербіж та сильні болі в різних місцях, в залежності від шляхів потраплянні отрути до організму;
- сильний набряк, сип, наявність виразок на шкірі та слизових оболонках на ділянках потрапляння отрути;
- судоми та головний біль навіть до втрати свідомості;
- порушення дихання та ковтання;
- повна або часткова втрата слуху, дзвін у вухах;
- повна або часткова втрата зору, виникнення «зірочок» перед очима, втрата здатності розрізнювати кольори;
- порушення ходи та координації рухів;
- сонливість чи навпаки сильне збудження, розширення зіниць;
- відсутність пульсу в кінцівках, зупинка дихання.

9. Що необхідно робити, якщо Ви відчули ознаки отруєння?

При підозрі на отруєння постраждалому терміново необхідно надати першу медичну допомогу та звернутися за допомогою до найближчого медичного закладу або викликати «Швидку допомогу». Якщо це зробити неможливо (немає телефону, лікарня знаходиться далеко та інше), необхідно звернутися за допомогою до дорослих!

10. Яку першу допомогу необхідно надати постраждалому при отруєнні?

Перша допомога залежить від того, яка речовина викликала отруєння. Тим не менш, існують загальні принципи надання першої допомоги:

при потраплянні отруйної речовини на шкіру, ретельно промийте водою ділянку, на яку вона потрапила, та зніміть одяг, на якому залишились сліди цієї речовини;

при потраплянні отруйної речовини до очей, негайно промийте очі великою кількістю проточної холодної води;

при вдиханні отруйної речовини необхідно прополоскати рота та, якщо можливо, надати постраждалому випити велику кількість рідини. Необхідно негайно вивести чи винести постраждалого на свіже повітря. Одежу також бажано зняти: вона могла увібрати в себе пари отруйної речовини. Якщо це неможливо, то необхідно хоча б розстебнути одежу та забезпечити надходження свіжого повітря. У разі втрати свідомості необхідно піднести до носу постраждалого розчин нашатирного спирту, а при зупинці дихання зробити штучне дихання;

при потраплянні лікарського препарату до шлунку необхідно випити декілька склянок води з активованим вугіллям з розрахунку 1 г на 1кг маси тіла та зробити намагання викликати блювоту;

при потраплянні до шлунку їдких речовин перша допомога залежить від того, яка хімічна речовина потрапила в організм;

при отруєнні кислотою необхідно нейтралізувати кислоту лужним розчином – давати постраждалому внутрішньо через короткі проміжки часу по столовій ложці розчину соди (2 чайні ложки на склянку води), молоко чи яєчний білок змішаний з водою;

при отруєнні лугоми постраждалому необхідно давати холодну воду, підкислену оцтом (2 столові ложки 3% розчину оцту на склянку води), рослинну олію або яєчний білок змішаний з водою. При зупинці дихання необхідно негайно почати робити штучне дихання, а при ознаках зупинки серцевої діяльності (відсутність пульсу та дихання) – почати робити масаж серця!

при отруєнні харчовими продуктами, алкоголем чи отрутою грибів, необхідно дати випити постраждалому декілька склянок води, в яку бажано додати марганцевокислий калій – до світло-рожевого кольору розчину та викликати блювоту. Після цього постраждалому можна дати будь який сорбент (ентеросгель, активоване вугілля), покласти у горизонтальне положення та тепло вкрити, давати пити теплу рідину. При зупинці дихання необхідно негайно почати робити штучне дихання, а при ознаках зупинки серцевої діяльності (відсутність пульсу та дихання) – почати робити масаж серця;

після надання першої допомоги постраждалого необхідно негайно доставити до найближчого медичного закладу або викликати «Швидку допомогу».

Пам’ятайте! Від Вашої оперативності безпосередньо залежить подальший розвиток хвороби та життя постраждалого!

11. Які наслідки отруєння?

Отруєння можуть мати дуже небезпечні наслідки - від ускладнень з боку нирок, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи та інших систем організму. Інколи люди лікуються від наслідків тяжких отруєнь роками.

Якщо доза отруйної речовини занадто висока, лікарі не змогли вчасно встановити яка саме речовини викликала отруєння чи допомога була надана із запізненням, людина може залишитись на все життя інвалідом – з грубими рубцями у шлунку, видаленими внутрішніми органами, тяжкими ушкодженнями шкіри, які спотворюють зовнішній вигляд і потребують пересадки і таке інше. Найтяжчим наслідком отруєння є смерть.

Тому так важливо знати речовину, яка викликала отруєння, перші правила надання допомоги при отруєннях та вміти надати першу допомогу постраждалому від отрути.

Пам'ятайте ці прості правила та поділіться інформацією з вашими близькими. Це має знати кожен. Дбайте про себе!

Цікава і корисна інформація для батьків і дітей

Захоплення комп’ютером або віртуальна залежність підлітків

Три чверті українських підлітків до трьох годин на добу сидять за комп'ютером, граючи в ігри або блукаючи мережею Інтернет, про це свідчать дані експертів Міністерства охорони здоров’я. Таке дозвілля може і зашкодити, і принести користь.

Де межа, після якої комп’ютер із засобу розширення світогляду перетворюється на ключ впливу на психіку?

Різні дослідницькі компанії наводять різну статистику кількості українців, які користуються комп’ютером. Середня цифра - близько одинадцяти мільйонів. (Маються на увазі користувачі, які бодай раз на тиждень сідають за комп’ютер). Підлітки - близько половини комп’ютерної аудиторії в Україні, зазначають фахівці. І лише п’ять відсотків батьків регулярно цікавляться, чим їхні чада займаються під час такого дозвілля, в які ігри грають та які сайти відвідують.

Батьківський контроль

15-річний киянин Микита ще кілька років тому міг просидіти біля комп’ютера 6-8 годин на добу. Спілкування у всесвітній мережі, сайти новин і особливо on-line ігри – це тримало біля монітора. "Це стимулятори. Інтелектуальними іграми їх назвати важко. Фішкою цих ігор можна назвати те, що у них дуже складно добитися піку, тобто щоб тобі не було куди розвиватися", - говорить хлопець.

Але тепер комп’ютер віднімає у Микити менше часу - on-line ігри набридли, а віртуальне спілкування не здатне замінити живого. Хоча все одно Микита просиджує біля комп’ютера по чотири години на добу.

Якщо підліток не на жарт "завис" у віртуальному світі, це, передусім, провина тата і мами, вважає голова Всеукраїнської асоціації батьківської громадськості Надія Сікач.

"Це виключно проблеми наші: мама, тата, сім’ї. Найбільші проблеми – це, звичайно, інтернет та ігроманія. Не можна закривати очі - комп’ютер є і буде. Треба робити список заборонених ігор, заборонених сайтів, забороненої інформації взагалі. Я знаю, що нас будуть звинувачувати в порушенні прав. Давайте ми на поверхню сьогодні винесемо таке просте слово як обов’язок, коли ми всі будемо виконувати свої обов’язки, в тому числі батьківські", - пропонує Надія Сікач.

Комп’ютер – це просто пристрій, електронна машина, і сам по собі він не шкодить. Поява проблем у користувача залежить від нього самого, зауважує експерт з інформаційних технологій Олександр Щербаков. Прогрес не зупинити, і плюс від занурення у віртуальний світ може бути безперечним.

"Дослідники, зокрема в США, опитували близько 900 респондентів, серед яких були переважно науковці, культурологи, вчителі, лише 16% з опитаних вважають, що використання інтернету і комп’ютерів шкодить розвитку людей. У той час як 81% вважає, що він позитивно впливає, якщо брати процес навчання, написання рефератів і взагалі кількості засвоєної інформації", - сказав Олександр Щербаков.

Комп’ютерну залежність легше попередити

Надмірне захоплення комп’ютером може призвести до психологічної залежності підлітка, зауважує кандидат психологічних наук Зоя Гаркавенко. Особливо небезпечна ігроманія. Загалом будь-яка гра (футбол, шахи, доміно, покер) втамовує природну пристрасть. І при цьому вона обмежена у просторі, часі, кількості гравців. Вона має початок і кінець, пояснює психолог. Натомість віртуальна гра може затягнути з головою.

"Комп’ютерна гра завжди має зворотній зв'язок, тобто її можна повернути назад. Людина, яка опиняється у віртуальному просторі, завжди може виправити свої помилки, чого не може бути в реальному світі. І фактично однією із загроз, які несе ігрова залежність – це те, що людина перестає жити в реальному світі", - зазначає Зоя Гаркавенко.

Існує два види віртуальних гравців, уточнює психолог Зоя Гаркавенко. Їх розрізняють за причинами, що призводять до залежності. Перший – коли людина намагається сховатися у віртуальному просторі й відійти від реальних подій, які відбуваються з нею в житті, а другий – коли людина намагається стати кимось іншим. В обох випадках гра може бути як безпечною, так і небезпечною для людини.

Комп’ютерну залежність легше не допустити, ніж лікуватися від неї, зауважує психолог Олена Лищинська. Коли вже виникло стійке звикання, з наслідками для самопочуття користувача, можна звертатися до психотерапевта. А поки ситуація не запущена, майже все залежить від батьків. Йдеться не про заборони та окрики, а про елементарну увагу і готовність дослухатися до дитини.

"Будь-яка залежність пов’язана з певним дефіцитом емоційних контактів, певною диспропорцією у стосунках. Підліток "залипає" на комп’ютер, якщо він має певну душевну травму, якщо він відчуває, що не потрібен, якщо в сім’ї не розуміють, що це підліток. У підлітковому віці все переживається досить гостро, в чорно-білих фарбах", - пояснює психолог.

Щоб відбити охоту до комп’ютера, слід привабити підлітка рівноцінною за цікавістю заміною. Наприклад, книги, спорт, живе (не на інтернет-форумах) спілкування із друзями.

ЗАПОВІДІ ПІДЛІТКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ БАТЬКІВ

1. Виявляй увагу. Цікався, як почуваються батьки, як справи на роботі і т. ін. Чим ти доросліший, тим більше батьки переживають уявне та явне віддалення від сім’ї. Вони бояться стати непотрібними. Тож іноді їхні нав’язливі питання і «приставання» - всього лише засіб звернути на себе увагу. Приділяй бесідам з батьками півгодини на день. Вони будуть сприймати тебе як джерело тепла. А уважній, турботливій людині важко в чомусь відмовити. Отже, твої зусилля не будуть марними.

2. Розпитуй «предків» про їх минуле. Люди люблять подорожувати в минуле. Вони будуть вдячні тобі за приємні відчуття. Крім того, ти можеш дізнатися багато несподіваного. Із здивуванням відкриєш, що у твоїх «предків» були схожі проблеми. Може їхній досвід стане у пригоді.

3. Створюй атмосферу довіри. Розповідай про себе. Ти маєш право на особисте життя. Зовсім не обов’язково викладати все, як на сповіді. Але якщо ти будеш мовчати, як партизан під час допиту батьки можуть уявити, що ти великий грішник. І спробують обмежити твою свободу. А ти ж цього не хочеш?

4. Руйнуй їхні страхи. Батьки вухом-оком знають про жахи із сучасного молоддю. Якщо ти познайомилась із хлопчиком і не поспішаєш познайомити його з батьками, мама вважає, що він – нахабний обманщик. Якщо ти займаєшся накачуванням м’язів в якомусь підвалі, можеш бути впевнений: при слові «підвал» батьки точно знепритомніють! У них асоціації прості: «пляшка», «наркотики», «розпуста». Познайом домашніх з друзями. Запроси батька сходити з тобою у вихідний до «тренувального» залу. Хай твої рідні переконаються: нічого дурного тут немає! А якщо ви не можете посвятити їх у щось, подумайте добре: може, це і справді недостойне заняття?

5. Допомагайте батькам формувати їхній батьківський образ як образ реального вихователя, якому можна довіряти. Для цього підкладайте їм зразки сучасної літератури про підлітків – особливо американських авторів. Там багато пишеться про свободу, самовиховання, про права особистості. Запрошуйте їх до психологів – це теж народ прогресивний у плані розв’язання проблем і конфліктів.

6. Доводьте, що ви «не один такий». Хай мама і тато переглядають з вами молодіжні передачі, читають музикальні дайджести, молодіжні журнали, слухають музику.

7.  Метод дистанційної консультації допоможе розв’язати проблему або прийняти рішення. Під час вечері ненав’язливо розкажіть про свого друга чи подругу, які потрапили у скрутне становище. Попросіть поради. Скоригуйте свою поведінку згідно з почутим. Майте на увазі, що батьки легше поставляться до проблем ваших друзів, ніж до ваших. З ними батьки впораються з легкістю, згадають, як самі були молодими, на яких помилках вчились…За чужу дитину не так соромно і боляче, як за свою. Так що можете скористатися цим під час розв’язання справжніх проблем своїх друзів. Побачите, як стане у пригоді їхній досвід, знання життя. І в той же час вони будуть горді довірою молоді. Звикнувши виступати в ролі «всерозуміючого Будди» для сина чи доньки, вони у важку хвилину будуть готові піти назустріч і вам. Не виходити ж з образу!

8. Якщо ви хочете попросити про щось важливе для вас, не треба зненацька обрушувати цунамі чи кидати цеглину на голову з даху! Готуйте все заздалегідь, потихеньку, краплинками. Не одразу: «Тату, мені потрібна електрогітара!» А раніше, місяця за два, почніть знайомити батька із тонкощами вашого захоплення. Доведіть, що це все «по-серйозному». Це стосується не тільки музики.

9. Не вимагайте самостійності – виявляйте її. Як вам можуть довірити вирушити у подорож, якщо ви вдома «забуваєте» застелити ліжко і не вмієте приготувати навіть яєчню? Як вас можуть відпустити на вечірку до 23.00, якщо ви не в змозі вчасно прийти зі школи? Доведіть справами, що ви – доросла, достойна довіри людина. Тримайте своє слово. Домовтесь: «Буду о 9.00», прийдіть за дві хвилини до дев’ятої, - мама буде щаслива. Візьміть на себе частину домашніх обов’язків добровільно. Спробуйте підробити, щоб придбати модний одяг, замість того, щоб вимагати його від батьків.
        Якщо людина поводиться як доросла, до неї і ставляться відповідно.

        Дорогі друзі!
        Спробуйте застосувати ці дев’ять заповідей на практиці.
        Не мине й півроку, як замість звичного: «Я вже втомилась від твоїх вибриків! Це горе, а не дитина!» - ви почуєте: «Ні, ні, у мене немає жодних проблем з моїм чадом. У нас повне взаєморозуміння! У мене золота дитина!»